Кожен монастир має свій статут, який регулює життя ченців, і буддійські монастирі не є винятком. Але все ж життя є життя, і розписати її щохвилини просто неможливо.

У вільний від служіння час і під час виконання повсякденної, рутинної роботи буддійські ченці мало відрізняються від звичайних людей, що живуть поза стінами монастирів.

Величезна 98-метрова пагода Шведагон в оточенні інших ступ, що зберігають безцінні буддійські реліквії. Ця позолочена пагода є найбільш шанованою в Бірмі. Легенда говорить, що її вік перевищує 2500 років, але археологи вважають, що пагода був побудовані між 6 і 10 століттями нашої ери.

Паломники, піднімаючись на пагоду Шведагон, купують квіти, свічки і різнокольорові прапорці. Все це робиться на знак поваги до великої ступі, в якій зберігаються великі реліквії, пов’язані з Буддою. Цей буддійський звичай називається дана (дарування), і йому відводиться дуже важливе місце у всьому вченні. Навколо пагоди знаходиться безліч спеціальних коробок для пожертвувань. Пожертвування є добровільними, а їх розмір абсолютно не має значення — це може бути і сама дрібна монета, і справжні коштовності. Кожен паломник сам визначає розмір свого дару.

Урок тригонометрії в школі жіночого монастиря, розташованого поруч з найбільшим бірманським містом — Янгоні. У монастирських школах можуть навчатися не тільки молоді ченці, а й звичайні діти.